Хлоп’я

Хлоп’я купається в ріці за селом,
бігає по воді, плюскає бурульками до сонця,
що аж нараз заграли веселкою.
Се увидів він перший раз і вискочив з ріки.
Стояв на зеленім морузі недалеко загород та верб,
що сміялися срібним листям у сонці.
Успокоївся і побіг знову у воду.
Пускав "качки" камінцями та ловив рибу.
Втім учув над собою гамір птахів,
глянув вгору - голуба пропасть над ним,
опустив очі на воду - та сама безконечна пропасть під ним.
Учувши над собою гамір птахів,
глянув вгору - голуба пропасть над ним,
опустив очі на воду - та сама безконечна пропасть під ним.
Голуба пропасть над ним, безконечна пропасть під ним.

Приспів:
Світ обертався, хлопчина не видів на нім нікого й нічого - чув лиш себе. (2)

Учувши над собою гамір птахів,
глянув вгору - голуба пропасть над ним,
опустив очі на воду - та сама безконечна пропасть під ним.
Се так його вразило, що він враз вискочив з ріки.
Пирснув з води, як опарений, припав до землі і скрив лице.
Схопився обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, ні в другу глибінь.
Підоймав боязко очі від землі, в голові шуміло,
глядів спроквола на небо і все держався землі.
Тримаючись обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, ні в другу глибінь.
Підоймав боязко очі від землі, в голові шуміло,
глядів спроквола на небо і все держався землі.
Глядів на небо і все держався землі.

Приспів (2)

Похожие новости.

- Татку, мій рідний! Кульбаби побігли до школи... - Я ж і кажу, ще не час чорнобривці саджати! - А вчора на розі Бродвея та сорок із чимось Я погляд зелених примружених куль роздивилась... І

I Я не можу тебе змусити щоб ти усе змінила, Я не хочу прохати щоб ти мене назвала милим. Ти пішла і зіпсувала все простими словами І я тільки згадую, що було між нами. Я

Деревянные солдаты, Каждый третий был мне братом, Был мне брат. От заката до рассвета Шли зимой, шагали летом, Весь отряд. Если кто-нибудь, сбивая шаг в строю, Видел небо, значит был уже в раю. Значит всё, что было, спишут, Если

Ты влип, Филипп Ты влип, Филипп Ты очень крупно влип, Филипп Ты влип, Филипп Ты влип, Филипп Ты очень крупно влип, Филипп Я не могла поверить, Филя, что ты мог женщину обидеть! Все это будто бы

Если однажды горячее солнце Станет холодным, как утренний лед, Если зима жарким летом вернется, И на песок белый снег упадет, Если беда, что ничем не измерить Рухнет на землю, косою звеня, Я буду знать, всё равно,