Вязаный Жакет

1.В день, когда исполнилось мне шестнадцать лет,
Подарила мама мне вязаный жакет
И куда-то в сторону отвела глаза.
Принесли посылку нам - это от отца.
Ты о нем не подумай плохого,
Подрастешь - сам поймешь все с годами.
Твой отец тебя любит и помнит,
Хоть давно не живет уже с нами.

2.Вечером на улице мне сказал сосед:
"Что же не наденешь ты новый свой жакет?
Мать всю ночь работала, чтоб его связать".
И тогда я понял, что такое МАТЬ.
Ты о нем не подумай плохого,
Подрастешь - сам поймешь все с годами.
Твой отец тебя любит и помнит,
Хоть давно не живет вместе с нами.

3.Я рукою гладил новый свой жакет,
Не сказал я матери про ее секрет.
Лишь любовь безгрешная, лишь родная мать
Может так заботливо и так свято лгать.

Ты о нем не подумай плохого,
Подрастешь - сам поймешь все с годами.
Твой отец тебя любит и помнит,
Хоть давно не живет уже с нами.

Похожие новости.

Моя країна, що стало з тобою? Що зробити, щоб ти ожила, Де те надбання, що було твоє і моє? Червоні ходять по вулицям, Червоні кажуть, що нам робити. Невже пройшло стільки років, а ми ще

В ніч, коли виходиш ти, Полювати на кохання, Пам’ятай, що воно Може статися востаннє. На столі на кухні сіль Змішана з твоїм бажанням – Ти змети зі стола Власні сни і сподівання. В місті вже давно нема Тих, хто

Поплач мені, Річко... Розкажи про дні часів прадавніх. Те, що бачила за давніх-давен, Пошепки перекажи у краплях. Хвилями неси у небуття Відголоси битв, Де брат меча підняв на брата. Течії журчанням голоси: "Зрада!" Хто зганьбив ім’я своїх Дідів?! Хто занапастив

За облавами слышишь рвется За оградами сердце бьется Я в тебе тону Объявляю тебе войну Ты так манишь ты Ты же знаешь ты С ума сводишь ты Отравляешь Увлекаешься ты так жадно вдруг Очень нравишься Объявляем пуск (х2) Нападаю, расставляю в

Вдома на канапі я модний Безліч каналів – дивлюся жодний Скелі мої – мої стіни Хто прописав вам режим постільний? Вдома я на канапі, я кльовий На спілкування тариф нульовий Небо моє – моя стеля В ванній