Мак Цвіте (Частина IІ)

І степ востаннє над рікою
Ординець міряв головою...
Все ближче коні, лиця злі,
Схрестились, скрегнули шаблі,
Переплелися іскри з кров’ю,
І знову криком Придніпров’я
Прошив у жасі людолов.
Та біснувалась криця знов,
Шипіла кров, шипіла піна.
Козак вимощував долину
Чужинським трупом, як умів,
Як вчився в Січі і в братів
На славнім Доні у поході.
Ординців б’є козак вже в броді.
Бере ординців переляк:
- То це шайтан!
Це не козак!
Козак всміхнувся в довгі вуса:
- З шайтанами не вперше б’юся.
Узнали, що таке козак,
Якого люди кличуть: Мак. -
І знову зброя у двобої
Дзвенить над збитою водою,
І квасить нелюдів ріка, -
Не ломить сила козака.

Та от надходить чорна зрада:
Дрантя, попихач скрався ззаду,
Він чином - кат, душею - гад.
Увесь продався за дукат.
Тихцем підвів іуда зброю,
Озвався постріл над рікою,
І на коня схиливсь козак.
- Пропав козак! Загинув Мак! -
Ординці кинулись до нього.
Козак на них поглянув строго:
- Ні, не загинув я, кати,
Поміж людьми мені цвісти! -
Кати підводять вгору зброю:
- Твій цвіт, життя вже за тобою,
Козаче, зробимо отак:
Шаблями скришимо на мак -
Ординці воїна скришили,
На землю впало тіло біле,
І, наче зерно, проросло,
А влітку маком зацвіло...

Давно ординців і іуду
В моїм краю забули люди,
Бо їхній слід - страшний укіс
Травою мертвою поріс.
А мак цвіте віки в роздоллі -
В косі дівочій і у полі.
А мак цвіте!

Похожие новости.

Хто цей вечір за вікном? Хто цей вечір за вікном? Хто цей подих? Кожна крапелька дощу, Кожна крапелька дощу - Вічний подив. Приспів: Там, напоєні дощем, Вмиті вітром, Квітів пахощі висять У повітрі. І веде мене всю ніч В свято саду Свіжість, зіткана З

Mama was cookin' bread She wore a dirty raggedy scarf around her head Always had her stockings low Rolled to her feet just didn't know She wore a sloppy dress Oh no matter how she

Due occhi, due rose parole silenziose due labbra, due fuochi non mi lasciare mai promesse rubate nel gioco dell'estate l'errore, l'amore sei Giurami che mi ami davvero giurami perch? io non ci credo guardami non lo vedi che fremo mi ami s?, o

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, Несказане лишилось несказанним. Світали ночі й вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним. Життя

She seemed dressed in all of me Stretched across my shame All the torment and the pain Leaked through and covered me I'd do anything to have her to myself Just to have her for