E’

? follia, ? poesia, ? lealt?
? magia, melodia, libert?
? un'idea che non ha muri e mai ne alzer?

? quel viaggio verso dove non si sa

Un attimo e cambia il mondo
Un battito qui nel profondo e poi
Ci sei
? l'anima che piano poi si libera
Su nell'azzurrit?
Per noi

? ricominciare a vivere
Quando tutto dice ?no?
? sentire che ogni desiderio ormai
? qui

? bugia che non fa male pi?
? ironia, sintonia, fedelt?
? trincea contro chi non ha cuore e piet?

? capire che non si ? da soli mai

Un attimo e cambia il mondo
Un battito qui nel profondo e poi
Ci sei

? ricominciare a vivere
Quando tutto dice ?no?
? sentire che ogni desiderio ormai
? qui

? ricominciare a vivere
Quando tutto dice ?no?
? sentire che ogni desiderio ormai
? qui

Yeeh

? capire che non si ? da soli mai

Un attimo e cambia il mondo
Un battito qui nel profondo e poi
Ci sei

? ricominciare a vivere
Quando tutto dice ?no?
? sentire che ogni desiderio ormai
? qui

? ricominciare a vivere
Quando tutto dice ?no?
? sentire che ogni desiderio ormai
? qui

? cos?, l'amicizia ? cos?

Похожие новости.

Оранжевое Настроение – 5

Вот уже подряд два дня я сижу, рисую Красок много у меня, выбирай любую. Я pаскpашу целый свет В самый свой любимый цвет Оpанжевое небо, оpанжевое моpе Оpанжевая зелень, оpанжевый веpблюд Оpанжевые мамы оpанжевым pебятам Оpанжевые песни

Sur Le Fil

Je prends l'temps, j'veux pas grandir Les vices me collent et savent me s?duire Ils guettent ma chute avec le sourire Il faut que j'fasse bien attention Depuis petit j'fais pas expr?s Je me fourre

Сонце

За високі гори сонце відлітало Билося крильцями у небесну даль, Я ж його так довго-довго проводжала Мабуть серце знало, що прийде печаль. Приспів: Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій, Щоб зігріло душу, навіть

Рясна-красна

Забери-бери-бери мене до раю Та й до рідного, до рідного до краю! Як бандура, як бандура там заграє – Моє серденько-серденько перекрає! Барабани, барабани – бам, бам! Духопели, духопели – дам, дам! На галявині, галявині

Мак Цвіте (Частина IІ)

І степ востаннє над рікою Ординець міряв головою... Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі, Переплелися іскри з кров’ю, І знову криком Придніпров’я Прошив у жасі людолов. Та біснувалась криця знов, Шипіла кров, шипіла піна. Козак вимощував долину Чужинським