Буревій
Холод убиває зір, ріже вітер крижаний
Змієм смерті сталь вирве серця кров життя
На останнім березі, там самотній дух постав
Вкрили чорні хвилі навіки його небокрай
Тим похмурим хвилям - кожен подих задушить
Вовча паща мороку - кожен промінь поглина
У порожній темряві реальність льодом замерза
Так гине плоть - та не розірваний шлях
"...Ніщо не завершує смерть
Крилатим родичем сірого вбивці
Полум’яний ALGIZ супроти ревучого шторму
Духові мчати - вперед!"
Вгору й вперед
Вершником шторму позаду лишити
Руїну життя, де падає
Всіх її форм вогнеохоплений міст
Взяти безсмертя - духа ціль -
Силою з смерті кігтів кривавих
Міць жадоби до мислення
Знесла його над попелищем
Вітровієм всесвіту
Зоряного пилу
Крилами сталевими
У безодню вічності
RAGNAROK’у вигляд - чи ти знаєш, ким він є?!
Грізний першообраз, неприкритий жах?
Сутність його коренів - догори нестримний рух
Сутність шторму вершника, що творить його аури сяйво
Жорстока атмосфера, подих лютої зими
Розірве імлу й тумани на його шляху
До спалаху пробудження в крижаному світлі
Досягнутому світлі свідомості чистої
Посіяна нами ненависть мчатиме
Перед нами хижою вовчою зграєю
Настане день - всі душі захлинуться
Тої ненависті чорними хвилями
"Та зараз мить
У зорянім полум’ї
Постати Духові,
Духові Вічності..."
Похожие новости.
Sin Of The City
Coat check girl up in Happyland Has a violent row with a Cuban man Julio leaves in a drunken rage Comes back with the gasoline The club has no fire exit The club had no
Не Уходи
В глазах вопрос мечты как лёд В который раз так больно бьёт Ну почему всё глупо так Любовь молчит в его словах. И этот мир уже не тот И мчится время день за год И помнит
Слишком Глупо(а), Слишком Мало(а)
Плачешь, только не от боли ноешь Слезы радости глотаешь, на него глядишь и таешь Раньше, он тебя не замечал – слишком глупо(а) слишком мало(а) И вдруг все это пропало К тебе так тянет его
Не Вдвоём
Я стал тебя немного забывать И отвыкать от нежности и ласки, Мы начинали, чтобы все отдать И нету продолжения у сказки. Холодный свет луны печально светит И грустно плачет ветер за окном И небыло счастливей нас
До Свидания, Кошка (Кот кошку любил)
Замирают шаги В повторении эха, Взмах прощальной руки – Небольшая утеха. Ледяное прощай, Много это иль мало? Звоном меди на чай В тишине прозвучало. Кот кошку любил очень-очень, Кот кошку с ней проводил дни и ночи, Но у кошек неизменна