Parallel Lines
If you found the words, would you really say them?
Or stutter through the verse, with mumbled punctuation?
Remembering the line, an empty metaphor
That you savored by yourself, you're never cured
If I forgot the lines, is it easy enough to fake it?
Or do you need a moment to re-memorize
And model it like a curse half-disguised?
Leers, jeers, whispers and the tears
That final taste before you're taken away
Odds, ends, final amends
It's all right to say it
Just as long as you don't really think so
Give me a little room
To get on with concentration
Just enough to know
What I'm missing in education
Borrowing all the hours that you gave to me
It's a wonder I could ever breathe
Under all your thoughts
You'll hear the floating whisper
Of all the things you were that have been paralleled
All the voices that were raised and finally fell
Leers, jeers, whispers and tears
That final taste before you're taken away
Odds, ends, final amends
It's all right to say it
Just as long as you don't really think so
No lights
No show
No sex
That's all you get
No waits
No calls
No written tests for what you know
Leers, jeers, whispers and tears
That final taste before you're taken away
Odds, ends, final amends
It's all right to say it
Just as long as you don't really think so
Похожие новости.
Молитва До Землі (Цей світ)
Скільки війн навколо Скільки проживем, чи це останній день? І людськеє море Переповнене сльозами мрій Всі закони марні Забуття як данність Проростає крізь брехливі сни Земле, рідна мати У своїм терпінні затаїла гнів Ми того не варті Приспів: Цей світ ще
Карпати
Ми сіли в поїзд, не сказали нікому, Ми поїхали в гори , вже далеко ми від дому. Ми скакаєм, волаєм, на гітарі ми лабаєм, Ми гуцулок розводимо, гуцулів підриваєм, Бо то Карпати, то наші
Зажурились Галичанки
Зажурились галичанки тай на тую зміну Покидають наші хлопці славну Україну Приспів: Хто ж нас поцілує в уста малинові, карі оченята, чорненькії брови Не журіться галичанки, є іще військові Вони краще поцілують як стрільці січові Приспів: Вони поцілують в уста малинові, карі
Клякса
Дождь... Это плачет рай... Люди в кафе бегут... Если ты слышишь, знай: Я без тебя могу. Взгляд на берегу Я посылаю всем. Я без тебя - могу. Но не пойму
Не Космічними Стежками
Не космiчними стежками Ми щодень, щонiч блукали, А мiськими скверами, Тихими озерами, Бiгли горами й морями, Пролiтали днями, Грiли землю грiшную I траву торiшную. Приспів: Не космiчними стежками розведем вогонь... Загорається над нами вiд тепла долонь... (весь куплет - 2) Роздавалися громами, Журавлиними клинами, Розливались