Tell Me Again
You alone know how I feel down deep inside
I promised you I'll never stray from by your side
But now I'm looking back on all those yesterdays
The many times I let you down
I'm begging I can hear you say
Tell me again that you love me
And you'll love me till the stars fall from the sky
Tell me again that you love me
And the love you have for me will never die
I can tell when first we start to drift apart
The emptiness just takes hold of my wounded heart
You know I need to feel you by my side
'Cause when the night is cold and I've been so bold
There's no need to hide
Just tell me again that you love me
That you'll love me till the stars fall from the sky
Tell me again that you love me
And the love you have for me will never die
And if you light the way
I will follow you into that land of gladness
No more sadness
Tell me again that you love me
That you'll love me till the stars fall from the sky
Tell me again that you love me
And the love you have for me
The love you have for me will never die
Похожие новости.
Ой, Ти Зозулька Рябенькая
А ти, зозулько рябенькая, Чого ти маленькая? Ой, умер батько, вмерла мати, Не було кому годувати. Мене пташечки годували, Мені їстоньки не давали. Давали їсти по-трошечку, Вигодували як пташечку. А самі їли, ще й велися, Бодай вони подавилися. А ти,
Антихрист
Музыка - В.Дубинин/В.Холстинин Слова - М.Пушкина Я рожден был ночью В час молитвы волчьей В темном логове зверей Черный Ангел Ада Был со мною рядом На кругах людских страстей Я прошел сквозь пламя Был огнем и камнем Червем был средь
Любовь, Которой Больше Нет
Боже мой, мы с тобой совсем чужие. Так легко говорить слова пустые. Мне нужен блеск наших глаз, И ни к чему пышность фраз. Просто игра. Боже мой, мы с тобой воспоминанье. Далеко наше нежное свиданье. Мне нужен
Бур’яни
Літо догнивало в бур’янах Думки ліниво рились у смітті Похмілля плазувало по розжарених дахах Ховаючись у нутрощі сходових клітин Колихався хвилями майдан Звалищами стелючись до ніг Затиснуті між ребрами ржавіючих парканів Лопались судини розбухаючих доріг Дихання спітнілої жагти По кутках задушливих осель Пристрастні обійми нерозривних
На Переході Епох
А всі казали так не можна І всі казали треба змін Хотіли ми жити в світі справедливім Небо нас почуло Все змінилось скоро, ніби через ніч Нові ідеали всюди кругом засіяли Чекали ми кращого (3) Що буде