Polly Von

I will tell of a hunter whose life was undone,
By the cruel hand of evil at the setting of the sun,
His arrow was loosed and it flew through the dark,
And his true love was slain as the shaft found its mark;

She'd her apron wrapped about her,
And he took her for a swan,
And it's oh and alas it was she, Polly Von;

He ran up beside her and found that it was she,
He turned away his face for he could not bear to see,
He lifted her up and he found she was dead,
A fountain of tears for his true love he shed;

She'd her apron wrapped about her,
And he took her for a swan,
And it's oh and alas it was she, Polly Von;

He carried her off to his home by the sea,
Crying' "Father, oh Father, I've murdered poor Polly!
I've killed my fair love in the flower of her life,
I'd always intended that she be my wife;"

"But she'd her apron wrapped about her
And I took her for a swan,
And it's oh and alas it was she, Polly Von;"

He roamed near the place where his true love was slain,
And wept bitter tears, but his cries were all in vain,
As he looked on the lake, a swan glided by,
And the sun slowly set in the grey of the sky;

"But she'd her apron wrapped about her
And I took her for a swan,
And it's oh and alas it was she, Polly Von;"

"She'd her apron wrapped about her
And I took her for a swan,
And it's oh and alas it was she, Polly Von."

Похожие новости.

Вот Так

Нам ли, под надзором век коротать - Наше дело путать следы. Ветром в чистом поле, петь да гулять, Да звенеть лучами звезды. Лед да туман, вьюга-метель да снег, По городам

Разом З Тобою

Прислухайся як співає земля Ми зливаємось з тобою Дихаємо в унісон Пропелер рве твою сукню І тобі стає холодно Тобі стає холодно... Під хльосткими поривами вітру Ти сьогодні десь поруч Цією весною цим дощем Цією весною цим дощем І мокрим

Пісня Про Львів

Я дивлюся з Високого Замку на місто моє Чую лине мелодія ніжна, чарівна Теплий вітер весняний нашіптує пісню про те, Що існує в далекому краї прекрасна царівна Я не чула ще зроду таких зачарованих

Срібні Оч

Таких, як місяця крило, У пізнім стиглім липні Ніде, ніколи не було Очей небесно-срібних. Мені всміхаються вони, Не вечорові - ранні, Не очі, а шалені сни, Провісники в коханні. Приспів: Місячне сяйво очей твоїх, Радість і смуток, сльози і сміх, Глибінь

Дєвочка-мєнт

Ти сиділа навпроти, поміж гостей, Чарувала мене глибиною очей, Ти жувала сільодку і салат олів’є Мої друзі дивились на тебе скоса, На колінах лежала золотиста коса, Мій найкращий товариш, мій старий добрий кент Підійшов і сказав,