Як Я Люблю Тебе
Як я люблю тебе,
Хай розкажуть тобі вечори голубі
Про мою любов.
Як я люблю тебе,
У дівочій журбі по знайомій тропі
Все блукаю знов.
Як я люблю тебе.
Хай розкаже моя терпелива душа.
Ти ж у ній увесь.
Як я люблю тебе,
А кохання твоє, полохливе пташа.
Полетіло десь.
Як ми кохались,
Навік присягались
I плакали очі, тривожні вогні
Як ми любились,
Коли зустрічались,
В душі лишився білъ самоти.
Вже дотліває сон-трава,
Вже осінь листя з віт зрива,
А я в гаях дівочих літ
Шукаю папороті цвіт.
Як я люблю тебе,
Хай розкажуть мої повні спраги вуста
Про щасливу мить.
Як я люблю тебе,
Ти хоч серце моє, як колись, розпитай,
Чом воно щемить.
Як я люблю тебе,
Хай розкаже моя терпелива душа,
Ти ж у ній увесь.
Як я люблю тебе,
А кохання твоє, полохливе пташа,
Полетіло десь.
Як ми кохались,
Навік присягались
I плакали очі, тривожні вогні
Як ми любились,
Коли зустрічались,
В душі лишився білъ самоти.
Вже дотліває сон-трава,
Вже осінь листя з віт зрива,
А я в гаях дівочих літ
Шукаю папороті цвіт.
Як я люблю тебе!
Як я люблю тебе!
Як я люблю тебе!
Люблю...
Похожие новости.
Сон (feat Леся Верба)
Я твой самый давний сон, Посреди миров Путаю тебя. Я такой же как и ты, нас забыть нельзя Ты и я. Растворюсь через окно светом, Буду снова ждать тебя где-то. Ты узнаешь сон в друзьях, Своих новых чужих
Відчиняй
Відчиняй я стою на порозі Я вже тут, я вже дома, привіт Не питай де я був позавчора Вчора вранці, сьогодні, торік Не буди - життя не спав Не мовчи все чую так Не буди -
Nieobecna
W wieczornych strugach deszczu lubi? k?pa? si? Ogrzewa? w ?wietle,kt?re lekko muska moja twarz Powraca? tutaj chc? ,kiedy czuj?,?e jest ?le Odp?ywam w b??kit m?rz Wo?aj? mnie bezkresne pola marze? i przybiegn? tu co si? na
Une Femme Comme Une Autre
J'entends bien tes silences Qui me laissent au bord de l'amour O? de toute ?vidence Y a pas d'?cho de retour Je connais tes absences Ta fa?on d'?tre ailleurs Savoir ? qui tu penses Me fait plus
Горное Эхо
В тиши перевала, где скалы ветрам не помеха, помеха, На кручах таких, на какие никто не проник, никто не проник Жило-поживало веселое горное, горное эхо, Оно отзывалось на крик — человеческий крик. Когда одиночество