Похмілля

Часу незграбно
Шкрябають милиці
Майданів спорожнілих
Поголені потилиці
Іскри згасають
У затхлих калюжах
Вітер тріпоче
Лахміття ілюзій

Стіни стискаються
Тріщать опори
Від напруження
Внутрішних органів
Мізки іржавіють
Після відлиги
Потік нечистот
Із-під скреслої криги

З’явлення пихатого
Христа народу
Загоєні стигмати
На пещених долонях
Юрба навіжено
Роздряпує шкіру
Хрускіт хребців
Непохитної віри

Похожие новости.

Спрятался город за тёмными шторами За фонарями и за светофорами Про всё забыл, про всё забыл Про всё забыл, про всё забыл Разведены мосты... Чай твой давно остыл... Не отвечает мобильный Не отвечает мобильный Не отвечает мобильный Не отвечает

Он чем-то был меня сильней – Позвал тебя, и ты пошла. И на чужом холодном небе, И на чужом холодном небе Звездою новою взошла. Но что-то есть в тебе такое, О чем печалюсь и грущу. Я не

Розповідь ця щира проста наче старе кіно світло і тінь на біле тло. Наче у сні спраглі й палкі вічності пили мед, успіху хміль, невдачі гіркі. Зло й добро, світло й тінь, все відкинь, в казку поринь. Шепіт

Нет, не так уж плохо всё у нас Есть ещё в душе надежда Я ещё увижу глубину небесных глаз Я ещё спою, как прежде Родная, не плачь Родная, не плачь Моя родная, не плачь Ты слышишь, родная,

Сонячна Бразілія, золоті піски, Влізла анакондою в душу назавжди, Поскакав бим мавпою до твого тепла, Жив бим з Амазонкою, смажив кабана. Повний мішок задоволення просто від жизні за так, Щастям по тілу з мурашками шоб