Та Не Гірш Нікого
Буду, буду, буду, буду битися –
Нема чого на мене так дивитися!
Все життя без тата, все життя без мами,
Дорогу пробиваю сам – кулаками!
Весь світ проти мене, я весь проти світу.
Я дам собі ради – не вчіть мене жити!
Це хто там кричить: “Заспокойся, малий!”?
Не лізьте до мене, тому що я злий!
Та нема гірш нікому ой як тій сиротині,
Ой ніхто не пригорне при лихій годині.
І знову я починаю махатися –
Не варто було до мене чіплятися!
Якби я пробачив найменшу образу,
То б самоповагу втратив одразу.
Хто мені казатиме, що так не можна,
Хай краще дасть грошей – і тим допоможе!
А воду холодну на мене не лий –
Я не охолону, тому що я – злий!
Та не пригорне батько, та не пригорне мати,
А тілько той пригорне, що думає брати.
І кожного разу, коли хтось лізе в душу,
Стаю за себе муром, бо так ставати мушу.
Так бійка за бійкою, немов крок за кроком.
Та, часом, моя злість вилазить мені боком...
Ой налетіли гуси ой з далекого краю,
Ой сколотили воду в тихому Дунаї.
Ой бодай же ви, гуси, ой з пір’ячком пропали,
Ой як ми любилися, тепер перестали.
Ой як ми любилися, ой як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, як туман по лісі.
Ой як ми любилися, ой як голубів пара,
А тепер розійшлися, як чорная хмара.
Ой як ми любилися, ой риба з водою,
А тепер розійшлися, як брат із сестрою.
Похожие новости.
Box Full O’ Honey
Box full o' honey At the sharp end of the view The edge of me and you And all good sense had tread no further And as the ghost will shiver trees How I'm trembling
Однокласниця
Ти ходила в школу завжди по вулиці моїй, А мені хотілось бути асфальтом. Щонеділі на автобусі ти їздила в село, А мені хотілось бути автобусом. Ти тримаєш міцно портфель у руці, А мені хотілось бути
Сльози
Повна хмара – висить на синьому пагорбі Повна сфера – хоче вилити себе. Але не може! Приспів: Сльози впадають у море Атмосфера хоче вилити з себе Сльози у море! Порожні хмари, підсолені спогади Порожні смуги і жити не
Может (feat Олег Хомутинников)
Разорви эти странные мысли. Не пиши эти грустные песни. Этот мир для тебя слишком тесен. Мир пороков, фальшивости, лести… Говори, говори слишком много. Пожирает моё небо глазами. Нам по жизни другая дорога. Вот и всё, что останется
Это Был Я
Расплываются краски вдали от уныния и душевных мук И нежелание летом вернуться в родные края Но ты прошла не касаясь земли и случайный прохожий замер вдруг Он подумал что мог бы стать лучшим